пунійці


пунійці
-ів, мн. (одн. пуні́єць, -і́йця, ч.), іст.
Римська назва населення Фінікії та міст Північної Африки, заснованих у 9 ст. до н. е. фінікійцями.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Смотреть что такое "пунійці" в других словарях:

  • ПУН — пункт управления и наведения Словарь: Словарь сокращений и аббревиатур армии и спецслужб. Сост. А. А. Щелоков. М.: ООО «Издательство АСТ», ЗАО «Издательский дом Гелеос», 2003. 318 с. ПУН продукт утилизации нефтемаслоотходов минеральный порошок… …   Словарь сокращений и аббревиатур

  • пунієць — іменник чоловічого роду, істота іст …   Орфографічний словник української мови

  • ПУН —   ( провод украинских националистов мельниковцев)   руководящий орган антисоветской Организации украинских националистов солидаристов (ОУН с). Эта организация известна также под названием ОУН мельниковцев (по имени главаря Андрея Мельника).… …   Контрразведывательный словарь

  • пунієць — див. пунійці …   Український тлумачний словник

  • ПУН —         (см. ВОНА) …   Большой филателистический словарь

  • Пуні — іменник середнього роду населений пункт в Україні …   Орфографічний словник української мови

  • ПУН — пункт управления и наведения пункт учёта нефти …   Словарь сокращений русского языка

  • пунічний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • пунічний — а, е, іст. Стос. до пунійців. Пунічні війни. •• Пуні/чне письмо/ різновид фінікійського буквеного письма, що функціонував у Карфагені в 9 2 ст. до н. е …   Український тлумачний словник

  • пунітивний — а, е. Який має відношення до покарання, особливо такого, що має управляти поведінкою …   Український тлумачний словник

Книги

Другие книги по запросу «пунійці» >>